Після першої реєстрації в Україні транспортних засобів, юридичним особам необхідно в десятиденний строк подати розрахунок суми збору за такі транспортні засоби. Розрахунок подається до податкової інспекції за місцезнаходженням юридичної особи та за місцем реєстрації транспортного засобу. Форма, за якою необхідно подавати звітність, затверджена наказом Мінфіну України від 21.12.2012 №1405 «Про затвердження форми Розрахунку суми збору за першу реєстрацію транспортних засобів».
Слід звернути увагу на те, що до розрахунку обов’язково додаються копії реєстраційних документів, завірені відповідним уповноваженим державним органом України, який проводив таку реєстрацію.
Водночас, від сплати збору за першу реєстрацію звільняються транспортні засоби будинків-інтернатів для громадян похилого віку та інвалідів, дитячих будинків-інтернатів, пансіонатів для ветеранів війни і праці, геріатричних пансіонатів, реабілітаційних установ для інвалідів та дітей-інвалідів, що фінансуються з державного та місцевого бюджетів.
У разі зміни власника транспортних засобів з вищезазначених організацій на будь-якого іншого, їх нові власники зобов’язані сплатити збір за ставками, у порядку та на умовах, передбачених розділом VII «Збір за першу реєстрацію транспортного засобу» Податкового кодексу України.

Відповідно до пп.16.1.6 п.16.1 ст.16 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ) платник податків зобов’язаний подавати контролюючим органам інформацію, відомості про суми коштів, не сплачених до бюджету в зв’язку з отриманням податкових пільг (суми отриманих пільг) та напрями їх використання (щодо умовних податкових пільг – пільг, що надаються за умови використання коштів, вивільнених у суб’єкта господарювання внаслідок надання пільги, у визначеному державою порядку) .

Суми податку та збору, не сплачені суб’єктом господарювання до бюджету у зв’язку з отриманням податкових пільг, обліковуються таким суб’єктом - платником податків. Облік зазначених коштів ведеться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України (п.30.6 ст.30 ПКУ).

Порядок обліку сум податків та зборів, не сплачених суб’єктом господарювання до бюджету у зв’язку з отриманням податкових пільг, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010 року №1233 (далі – Порядок №1233).

Відповідно до п.2 Порядку №1233 суб’єкт господарювання, що не сплачує податки та збори у зв’язку з отриманням податкових пільг, веде облік сум таких пільг та складає звіт про суми податкових пільг (далі – Звіт).

Розрахунок прибутку, що звільняється від оподаткування, відображається у додатку ПЗ до рядка 09 Податкової декларації з податку на прибуток підприємства (далі – Декларація ), затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 28.09.2011 №1213.

У Звіті суб’єктом господарювання зазначається сума пільги у зв’язку із звільненням прибутку від оподаткування, розрахована як прибуток від пільгової діяльності (рядок 09 додатка ПЗ до Декларації), помножений на діючу ставку податку на прибуток.

Отже, враховуючи те, що сума пільги з податку на прибуток розраховується платником податку на прибуток на підставі даних додатка ПЗ до Декларації, яка подається до органу державної податкової служби згідно з п.57.1 ст.57 ПКУ один раз за підсумками року, Звіт таким суб’єктом господарювання подається у строки подання річної Декларації.

Звіти в усі центральні органі влади незабаром можна буде подати в онлайн-режимі через спеціальне "єдине вікно" і по єдиному уніфікованому стандарту. Відповідна Концепція була схвалена на засіданні уряду.
Концепція передбачає, що громадяни й підприємства замість подачі значної кількості ідентичних звітних даних у різні органі влади й за різними стандартами зможуть подавати їх один раз і в дистанційному режимі. Між центральними органами влади буде налагоджений автоматичний інформаційний обмін, що дозволить оперативно одержувати доступ до звітних даних, необхідних для виконання покладених на них функцій.
За оцінками фахівців Міндоходів, введення "єдиного вікна" дозволить громадянам і бізнесу заощаджувати час і скоротити матеріальні витрати на підготовку й подачу звітності, а органам влади - на її приймання й обробку. І, що не менш важливо, дозволить відмовитися від паперового документообігу, а також знизити роль людського фактору - наявності помилок у звітах, суб'єктивізму, корупційних проявів і т.п. В цілому створення "Єдиного вікна" - це важлива складова електронного керування, впровадження якого буде сприяти поліпшенню бізнес-середовища й інвестиційного клімату.
Планується, що Концепція буде реалізована в три етапи: на першому - уніфікація електронної звітності, що представляється в центральні органі влади в електронній формі, на другому - впровадження єдиних стандартів формування й вистави звітності в електронній формі, на третьому - впровадження системи в промислову експлуатацію.
Міністерству доходів і зборів України, Госагентству з питань науки, інновацій і інформатизації разом з Мінфіном, Міністерством економічного розвитку й торгівлі, Міністерством юстиції й іншими центральними органами виконавчої влади доручено у двомісячний строк розробити план реалізації Концепції.

Президент України Віктор Янукович підписав Закон „Про внесення змін до Податкового кодексу щодо об’єктів житлової нерухомості”.
Згідно із законом власники об’єктів житлової нерухомості, які підлягають оподаткуванню, сплачуватимуть податок за 2013 рік у наступному - 2014 році. Водночас до 31 грудня поточного року власники можуть здійснити звірку даних на підставі оригіналів документів про право власності на об’єкти житлової нерухомості та про житлову площу таких об’єктів. Для цього потрібно звернутися до податкової інспекції за місцем реєстрації власника нерухомості.
Для зручності платників законом переглянуто розміри житлової нерухомості, на яку нараховуватиметься пільга. Так, не сплачуватимуть податок власники квартир, якщо їх загальна житлова площа не перевищує 120 кв. м. Для власників будинків „пільгова площа” визначена у розмірі 250 кв. м., знову ж таки незалежно від того, якою кількістю будинків володіє особа. Якщо у власника є і квартира, і будинок загальною житловою площею до 370 кв. м., він також не сплачуватиме податок на нерухомість.
Якщо ж площа нерухомості перевищуватиме зазначені пільгові метри, то платити податок доведеться лише за ті квадрати, які перевищують визначений розмір.
Однак, якщо об’єкти оподаткування використовуються власниками для одержання доходів, тобто надаються в оренду, лізинг або використовуються у підприємницькій діяльності, пільга на них не діє.
Громадяни, які вже сплатили податок у поточному році, можуть повернути сплачені кошти. Для цього їм потрібно звернутися із заявою до податкової інспекції , але за згодою платника сплачені в поточному році кошти можуть бути зараховані для сплати податку у 2014 році.

ДПІ у Старобешівському районі ГУ Міндоходів у Донецькій області нагадує, що Законом № 357 перенесений строк набрання чинності нововведень, які встановлюють відповідальність за ненадання до територіальних органів Міндоходіві електронної звітності, пов'язаної із застосуванням РРО, розрахункових книжок і копій розрахункових документів і фіскальних звітних чеків РРО з 01.07.2013 г. на 01.01.2014 г. Однак обов'язок надання електронної звітності не скасований.

При цьому з 01.01.2013 г. діє обов'язок надання електронних копій розрахункових документів і фіскальних звітних чеків РРО за технологією НБУ.

Отже, починаючи з 01.01.2013 г. суб'єкти господарювання, що використовують РРО, які не забезпечують передачу звітної інформації в органи Міндоходів, порушують вимоги Закону про РРО.

У зв'язку із цим будуть проведені перевірки суб'єктів господарювання, що мають п'ять і більш РРО (торговельні мережі) і не виконуючих згадані вимоги (лист від 17.07.2013 г. № 12036/7/99-99-22-01-03-17/800).

03 серпня 2013 року набрав чинності Закон України від 04 липня
2013 року № 407-VII «Про внесення змін до Податкового кодексу України
та деяких інших законів України щодо фінансових векселів» (далі – Закон
№ 407).
Законом № 407 внесено зміни до Податкового кодексу України від
02 грудня 2010 року № 2755-VI, зокрема, виключено підпункт 14.1.176 пункту 14.1 статті 14 щодо визначення терміну «фінансовий вексель», викладено в новій редакції пункт 200.13, підпункт 200.18.2 пункту 200.18 статті 200, підпункт 213.2.3 пункту 213.2 статті 213 та доповнено підрозділ 10 розділу XX «Перехідні положення» пунктом 19 щодо права платника податку на відшкодування з бюджету суми ПДВ шляхом отримання фінансового казначейського векселя.
Також Законом № 407 викладено в новій редакції частину першу статті 4 Закону України від від 23 лютого 2006 року № 3480-IV «Про цінні папери
та фондовий ринок» щодо цілей видачі переказних і простих векселів.

З 1 липня поточного року декретні виплати потрапили до бази нарахування ЄСВ, але відповідні зміни до Форми N Д4 Пенсійний фонд вніс тільки зараз (Постанова N 12-1).
Оновлена форма набере чинності 9 серпня 2013 року - з дня її публікації в "Офіційному віснику України" N 58. Нагадаємо, що відзвітувати за липень треба не пізніше 20 серпня.
Також ПФУ вніс зміни до деяких своїх актів, зокрема, до Інструкції N 25-1, щодо нарахування та сплати ЄСВ з сум допомоги у зв’язку з вагітністю та пологами (Постанова N 11-1). Даний документ теж має набрати чинності з 09.08.2013 р.

Після того, як платник надіслав звітність електронною поштою (засобами телекомунікаційного зв’язку) до органу Міністерства доходів і зборів України (далі – Міндоходів), він отримує першу та другу квитанції.
Перша квитанція підтверджує передачу податкових документів в електронному вигляді до органу Міндоходів. Ця квитанція надсилається органами Міндоходів на електронну адресу платника, з якої було отримано податкову звітність. Якщо платник не отримав першу квитанцію, то податковий документ вважається неодержаним.
Друга квитанція підтверджує прийняття податкових документів платника до бази даних Міндоходів. У квитанції мають міститися:
- реквізити прийнятого податкового документа в електронній формі,
- відповідність податкового документа в електронній формі затвердженому формату (стандарту) електронного документа,
- результати перевірки електронних цифрових підписів (далі – ЕЦП),
- інформація про платника податків,
- дата та час приймання,
- реєстраційний номер,
- податковий період, за який подається податкова звітність,
- дані про відправника квитанції.
На цю квитанцію накладається ЕЦП органу Міндоходів, здійснюється її шифрування та надсилання платнику засобами телекомунікаційного зв’язку.
Обидві квитанції складаються у двох примірниках. Другі примірники першої та другої квитанцій в електронному вигляді зберігаються в органі Міндоходів.

Укладення фізичними особами договорів про відчуження об’єктів нерухомого майна, потребує обов’язкового нотаріального посвідчення. Зокрема, до таких об’єктів належать житлові будинки, квартири, кімнати, дачі, садові (дачні) будинки та інші об’єкти нерухомості.
Під час обчислення суми державного мита за посвідчення договорів відчуження нерухомого майна, що знаходиться у власності громадянина, який здійснює таке відчуження, державне мито справляється виходячи із суми договору. Якщо сума договору є меншою за оціночну вартість такого майна, то державне мито справляється від оціночної вартості.
Ставка державного мита за посвідчення договорів відчуження житлових будинків, квартир, кімнат, дач, садових будинків, гаражів, а також інших об’єктів нерухомого майна, що перебувають у власності громадянина, який здійснює таке відчуження, встановлена у розмірі 1 відсотка суми договору, але не менше одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян (пп.«а» п.3 ст.3 Декрету Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993 року №7-93 «Про державне мито»).
Нагадаємо, що платниками державного мита на території України є фізичні та юридичні особи за вчинення в їхніх інтересах дій та видачу документів, що мають юридичне значення, уповноваженими на те органами.

До платників єдиного податку ІІ групи належать фізичні особи-підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства. Протягом календарного року такі платники повинні відповідати сукупності критеріїв:
- не використовувати працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не повинно перевищувати 10;
- обсяг доходу не повинен перевищувати 1 000 000 грн.
До зазначеної групи платників не відносяться фізичні особи-підприємці, які надають посередницькі послуги з купівлі, продажу, оренди та оцінювання нерухомого майна, а також здійснюють діяльність з виробництва, постачання, продажу (реалізації) ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння. Такі фізичні особи належать виключно до третьої або пятої групи платників єдиного податку.
Зазначимо, що суб’єкт господарювання, який є платником інших податків і зборів, може здійснити перехід на спрощену систему оподаткування один раз протягом календарного року за умови дотримання відповідних вимог (п.291.4 ст.291 Податкового кодексу України). Для цього йому необхідно подати заяву до територіального органу Міндоходів України не пізніше ніж за 15 календарних днів до початку наступного календарного кварталу. До заяви додається розрахунок доходу за попередній календарний рік.
Порядок обрання або переходу на спрощену систему оподаткування визначено ст.298 Податкового кодексу України.

При пересиланні товарів (за винятком підакцизних) міжнародними поштовими відправленнями (МПВ) на адресу одного одержувача громадянам необхідно пам’ятати такі основні правила:
- товари фактурною вартістю менше 300 євро звільняються від оподаткування;
- при пересиланні товарів частіше ніж один раз на добу вартість таких відправлень сумується. При цьому, товари не оподатковуються за умови, якщо їх сумарна вартість не перевищує 300 євро.
Водночас, товари, що переміщуються через митний кордон України, крім митного контролю можуть підлягати державному санітарно-епідеміологічному, ветеринарно-санітарному, фітосанітарному, екологічному та радіологічному контролю. У такому випадку митні органи залучають відповідних фахівців, уповноважених для проведення зазначених видів контролю.
Відповідні норми визначено у ст. 319 та 237 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI.

З метою забезпечення платників податків повною й достовірною інформацією про порядок надання адміністративних послуг Міністерство доходів і зборів України наказом від 14.06.2013 г. № 161 затвердило:

— Тимчасовий перелік безкоштовних адміністративних послуг, які надаються Міністерством доходів і зборів України і його територіальними органами;
— Інформаційні картки адміністративних послуг.

Серед затверджених інформаційних карток адміністративних послуг, здійснення яких доручено Міндоходів:
— видача ліцензії на виробництво спирту етилового ( 21-П-01);
— видача ліцензії на виробництво алкогольних напоїв ( 21-П-15);
— видача ліцензії на виробництво тютюнових виробів ( 21-П-17);
— видача ліцензії на право оптової торгівлі спиртом ( 21-П-19);
— видача ліцензії на право оптової торгівлі алкогольними напоями, крім сидру й перрі ( без додавання спирту) ( 21-П-21);
— видача ліцензії на право оптової торгівлі тютюновими виробами ( 21-П-23);
— видача ліцензії на роздрібну торгівлю алкогольними напоями ( 21-П-27);
— видача ліцензії на роздрібну торгівлю тютюновими виробами ( 21-П-31);
— видача торгового патенту (ІК-15/ БП-02)
— видача свідоцтва платника єдиного податку (ІК-15/ БП-04)
— реєстрація реєстратора розрахункових операцій ( 18-БП-17);
— видача свідоцтва про реєстрацію суб'єкта індустрії програмної продукції в якості суб'єкта, який застосовує особливості оподатковування ( 19-БП-22).
Наказ ДПСУ « Про затвердження Інформаційних карток адміністративних послуг» від 26.03.2013 р. № 78 визнаний таким, що втратив чинність.
Наказ від 14.06.2013 р. № 161 набув чинності з 14 червня 2013 року.

Постановою від 06.06.2013 г. № 210 Нацбанк України обмежив готівкові операції сумою в 150 тис. гривень...
НБУ встановив, що з 01.09.2013 гранична сума розрахунків готівкою:
- фізосіб з підприємством (підприємцем) протягом одного дня за товари (роботи, послуги) буде рівна 150 тис. грн.;
- фізосіб між собою за договорами купівлі - продажу, які підлягають нотаріальному посвідченню, - 150 тис. грн.
Фізособи мають право здійснювати розрахунки на суму, що перевищує 150 тис. грн., шляхом перерахування коштів з поточного рахунку на поточний рахунок, внесення й/або перерахування коштів на поточні рахунки.
Гранична сума розрахунків готывкою підприємств (підприємців) між собою протягом одного дня залишається колишньої - у розмірі 10 тис. грн.

Обов’язковою умовою для повернення помилково та/або надміру сплачених сум грошового зобов’язання є подання платником податків у довільній формі заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум ПДФО, які розраховуються органом ДПС на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів із дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.
У заяві платник має зазначити напрям перерахування коштів:
• на поточний рахунок платника податків в установі банку;
• на погашення грошового зобов’язання (податкового боргу) з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету;
• повернення готівковими коштами за чеком у разі відсутності в платника податків рахунку в банку.
Контролюючий орган у свою чергу не пізніше ніж за п’ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення сум коштів із бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів. На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, протягом п’яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов’язань платникам податків.

Фізичні особи-підприємці, які обрали загальну систему оподаткування, повинні вести Книгу обліку доходів і витрат (далі–Книга) та мати підтвердні документи щодо походження товару. У Книзі на підставі первинних документів здійснюються записи про операції, що відбулися у звітному (податковому) періоді.
Форму Книги обліку доходів і витрат та порядок її ведення затверджено наказом ДПА України від 24.12.2010р. №1025. Підприємці отримують та оформлюють Книгу самостійно. Вона має вигляд зошита чи блокнота, прошнурована з пронумерованими сторінками.
Для ведення Книги обліку доходів і витрат зазначені фізичні особи-підприємці звертаються із відповідною заявою до територіального органу Міндоходів України за місцем основного обліку щодо її реєстрації.
Водночас, у разі використання фізичною особою-підприємцем у своїй підприємницькій діяльності найманих працівників книги реєструються окремо на кожного найманого працівника.
Книга обліку доходів і витрат ведеться щоденно. У ній відображаються фактично отримані суми доходів від здійснення діяльності із сумарним підсумком за місяць, квартал, рік. У разі необхідності реєстрації нової Книги протягом звітного року записи в ній продовжуються наростаючим підсумком, а попередня Книга залишається у фізичної особи-підприємця.
Порядок оподаткування доходів, отриманих фізичною особою-підприємцем від провадження господарської діяльності на загальній системі, регулюється ст.177 Податкового кодексу України.

До великого платника податків відноситься юридична особа, у якої:
- обсяг доходу від усіх видів діяльності за останні чотири послідовні податкові (звітні) квартали перевищує 500 млн. грн.;
- або загальна сума сплачених до Державного бюджету України податків за платежами, що контролюються органами Міндоходів, за такий самий період перевищує 12 млн. грн.
Нагадаємо, платник податків, що належить до великого підприємства, повинен звітувати до органу Міндоходів в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.
Відповідна норма передбачена п. 14.1 ст. 14 р. I, п.49.4. ст.49 р. ІІ Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755 -VI зі змінами та доповненнями

Якщо у платника податків штатним розкладом не передбачено посаду головного бухгалтера, то при поданні звітності в електронному вигляді електронні цифрові підписи (далі – ЕЦП) посадових осіб накладаються у такому порядку: першим - ЕЦП керівника, другим - ЕЦП, що є аналогом відбитка печатки платника.
Нагадаємо, платник податків створює податковий документ в електронному вигляді відповідно до затвердженого формату за допомогою спеціалізованого програмного забезпечення.
Після підготовки такого документу на нього накладаються електронні цифрові підписи посадових осіб платника податків у такому порядку: першим - ЕЦП головного бухгалтера (бухгалтера), другим - ЕЦП керівника, третім - ЕЦП, що є аналогом відбитка печатки платника податків.
Відповідна норма визначена р. ІІІ Інструкції з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв’язку, затвердженої наказом ДПА України від 10.04.08 №233.

Якщо платник податків отримав копію наказу про проведення документальної планової перевірки та письмове повідомлення із зазначенням дати проведення такої перевірки, то уточнюючі розрахунки він може подати до її початку.
Під час проведення документальних планових та позапланових перевірок платник не має права подавати уточнюючі розрахунки до поданих ним раніше податкових декларацій за будь-який звітний (податковий) період з відповідного податку і збору, який перевіряється контролюючим органом.
Нагадаємо, про проведення документальної планової перевірки керівником органу Міндоходів приймається рішення, яке оформлюється наказом.
Право на проведення документальної планової перевірки платника надається лише у випадку, коли йому не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки вручено під розписку або надіслано рекомендованим листом з повідомленням про вручення копію наказу про проведення документальної планової перевірки. Разом з копією наказу повинно бути письмове повідомлення із зазначенням дати початку проведення такої перевірки.
Відповідна норма передбачена ст. 50 і 77 р. ІІ Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755 -VI зі змінами та доповненнями.

Фізичні особи-підприємці, які:
- зареєстровані протягом року в установленому законом порядку;
- перейшли зі спрощеної системи оподаткування на загальну;
- сплачували фіксований податок до набрання чинності Податковим кодексом,
подають податкову декларацію за результатами звітного кварталу, в якому розпочато таку діяльність або відбувся перехід за загальну систему оподаткування.
Вперше зареєстровані підприємці в декларації також зазначають інформацію про майновий стан та доходи станом на дату державної реєстрації.
Декларації подаються протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного кварталу.
Платник повинен самостійно сплатити суму податкового зобов’язання, зазначену у такій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку.
Для відображення результатів діяльності фізичні особи-підприємці заповнюють додаток 5 «Розрахунок податкових зобов’язань з податку на доходи фізичних осіб, отриманих фізичною особою-підприємцем від провадження господарської діяльності» до податкової декларації наступним чином:
- у частині І «Доходи від провадження господарської діяльності» зазначається сума одержаного доходу, витрати, пов’язані з господарською діяльністю, сума чистого оподатковуваного доходу;
- у частині ІІ «Розрахунок податкових зобов`язань» - сума податку на доходи фізичних осіб, що підлягає сплаті до бюджету за результатами кварталу. Крім цього, фізична особа самостійно розраховує та зазначає суму авансових платежів на підставі очікуваного чистого доходу.
Порядок оподаткування доходів, отриманих фізичною особою-підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування регулюється положеннями ст. 177 Податкового кодексу України.

Суб’єкт господарювання, який протягом року отримав право власності (користування) на земельну ділянку, подає річну податкову декларацію або щомісячні декларації за типом «Звітна». Зазначені декларації подаються до територіального органу Міндоходів України за місцезнаходженням земельної ділянки.
У випадку, якщо платник на поточний рік вже звітував за земельні ділянки, що перебувають у його власності (користуванні), а право власності на інші ділянки отримано протягом року, такий суб’єкт господарювання має подати нову звітну декларацію. Зробити це необхідно за місцезнаходженням таких земельних ділянок протягом 20 календарних днів місяця, що настає за місяцем, у якому виникло таке право.
Нагадуємо, що платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого подають територіальному органу Міндоходів України податкову декларацію на поточний рік. Декларація подається за місцезнаходженням земельної ділянки з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями.
Порядок сплати плати за землю регулюється положеннями розділу XIII Податкового кодексу України.